1. Втрачати міцність з’єднання через послаблення або пошкодження клепок; розходитися в місці клепання.
2. Перен. Втрачати цілісність, зв’язок між частинами; розпадатися, розхитуватися (про колектив, організацію, сім’ю тощо).
Категорія: Р
-
розклеювання
1. Дія за значенням дієслова “розклеювати” — процес наклеювання чогось у різних місцях, поширення шляхом розміщення плакатів, оголошень, афіш тощо.
2. Технологічний процес або стан, коли клейове з’єднання втрачає свою цілісність, міцність; відшарування, відлипання того, що було приклеєно.
3. Переносно — втрата зв’язку, координації, порушення єдності; стан розладу, дезорганізації (наприклад, у колективі або в діяльності).
-
розклеювати
1. Відклеювати, відділяти те, що було приклеєне; знімати щось приклеєне.
2. Розміщувати, приклеюючи в різних місцях (оголошення, афіші тощо).
3. Розпадатися на частини, втрачати міцність з’єднання через погану якість клею або інших зовнішніх факторів (також переносно про втрату зв’язку, єдності).
-
розклеюватися
1. Втрачати клейкі властивості, переставати тримати, відставати (про те, що було приклеєно).
2. Перен. вживається для позначення втрати організованості, згуртованості, працездатності; розлаштовуватися, розстроюватися.
3. Розм. втрачати фізичні сили, душевну рівновагу; сильно стомлюватися, знесилюватися, приходити в стан розгубленості або апатії.
-
розклеювач
1. Пристрій або інструмент для механічного зняття (розклеювання) наклеєних паперів, плакатів, шпалер тощо.
2. Хімічний засіб (рідина, гель, спрей), призначений для розм’якшення та видалення клейового шару, залишків клейкої стрічки, етикеток, наліпок.
3. Робітник, який займається зняттям афіш, оголошень або інших наклеєних матеріалів (застаріле).
-
розклеювачка
Розклеювачка — спеціальний інструмент (зазвичай у вигляді тонкого металевого або пластикового леза з ручкою), призначений для акуратного відділення, піддіяння або зняття наклеєних матеріалів (наприклад, поштових марок, етикеток, стікерів, скотчу, шпалер) від різних поверхонь без їх пошкодження.
Розклеювачка — рідко вживана розмовна назва для розчинника або хімічного засобу, призначеного для розм’якшення та видалення клейового шару (наприклад, клею ПВА, суперклею).
-
розклинений
1. (про предмет) Такий, що має форму клина, розширений у бік вільного краю; розширений, розгорнутий.
2. (перен., про групу людей, стрій тощо) Розділений, розірваний, порушений у своїй цілісності.
-
розклинення
1. Дія за значенням дієслова “розклинити” — роз’єднання, роз’єднання щільно з’єднаних частин (наприклад, деталей конструкції) за допомогою клина або подібного знаряддя.
2. (спец.) Технологічний процес у металургії та обробці металів тиском, що полягає в подовженні заготовки шляхом розтискування її частин у поздовжньому напрямі для зменшення поперечного перерізу.
3. (перен., рідко) Розлад, порушення цілісності, згуртованості чогось (наприклад, колективу, системи).
-
розклинити
1. Роз’єднати, розігнати щось, що було з’єднане або збите докупи, зазвичай за допомогою клина або подібного пристрою.
2. Розсунути, розігнути, розкріпити стиснуті або щільно прилягаючі частини предмета, вставивши між ними клин.
3. У переносному значенні: послабити, порушити єдність, монолітність, цілісність чогось (наприклад, колективу, оборони, системи).
-
розклинитися
1. Розігнутися, розсунутися, втратити форму клина (про щось, що мало клиноподібну форму або було стиснуте клином).
2. Розігнутися, розсунутися, втратити щільність побудови (про військовий стрій, шикування тощо).
3. Перен. Втратити зв’язність, цільність, монолітність; розпастися, роз’єднатися (про колектив, групу людей).