розсічений
[rozsit͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
Який має розсічку, поділений на частини глибокою щілиною, прорізом або западиною (про поверхню, предмет).
-
У ботаніці: з глибокими, до центральної жилки, вирізами по краю (про листки, пелюстки).
-
У географії, геології: розчленований глибокими ущелинами, ярами, балками (про місцевість, рельєф).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розсічений, р. розсіченого, д. розсіченому, з. розсіченого, о. розсіченим, м. розсіченім