Словник Української
1. Розмістити, розташувати щось у певному порядку, за певною системою або в різних місцях.
2. Розгорнути, розкласти на складові частини для огляду, вивчення або аналізу (наприклад, механізм, явище, проблему).
3. Розставити, розмістити предмети для продажу або огляду (розікласти товар на вітрині).
1. Розміститися, розташуватися зручно, просторо (про людей або предмети).
2. Розгорнути, розстелити речі, які несуть з собою, для відпочинку або ночівлі.
3. Перен. Почати говорити широко, докладно, не поспішаючи (про мову, розповідь).
1. Розділити між кількома особами щось накрадене, здобуте шляхом крадіжки; розподілити поміж спільниками викрадене майно.
2. Розтратити, розтринькати чужі кошти або майно, якими доручили розпоряджатися; привласнити щось поступово, дрібними частинами.
1. (розм.) Розпастися, розсипатися на частини, зруйнуватися від часу або необережного поводження.
2. (перен., розм.) Розхитатися, втратити колишню міцність, цілісність (про здоров’я, організацію тощо).
Розіллятий (від дієслова “розілляти”) — такий, що має широку, розлиту форму; поширений на великій площі, розтягнутий у просторі (про річку, озеро, водну поверхню тощо).
Переносно — надмірно повний, переповнений чимось (наприклад, рідинами), що надає тілу опуклої, розпухлої форми.
Розлитися, розплистися на значній площі (про рідину).
Перен. Розповсюдитися, поширитися на значну територію або серед багатьох людей (про явище, почуття тощо).
1. У програмуванні — операція отримання значення або об’єкта, на який посилається певний вказівник або посилання.
2. Процес або дія за значенням дієслова “розіменувати”, тобто перетворення символічного посилання (наприклад, адреси, імені файлу) на конкретний об’єкт або реальну сутність.
1. Такий, що перебуває у стані розімкнення; не з’єднаний, не замкнений, не сполучений (про електричний ланцюг, контакт, пристрій тощо).
2. Те саме, що розімкнутий — такий, що має розімкнені кінці або краї; не замкнений у кільце, коло (про контур, ланцюг, лінію тощо).
1. Властивість або стан того, що є розімкненим; відсутність з’єднання, контакту, єдності між частинами, елементами або явищами.
2. У техніці, електротехніці — стан електричного кола, коли його контакти розведені, що призводить до переривання потоку струму.
3. У психології, соціології — відчуття відокремленості, відсутності емоційного чи духовного зв’язку з іншими людьми або навколишнім світом; ізольованість.