Категорія: Р

Розділяти, роз’єднувати щось, що було з’єднане або зціплене.

Розкривати, розчиняти стиснуті або зімкнуті частини чогось (наприклад, пальці, щелепи).

Перенісн.: знімати напругу, ворожість між кимсь; примиряти.

1. Розділятися на частини, втрачати цілісність; розколюватися, тріскатися.

2. Розминатися, ставати менш щільним або зв’язаним (про ґрунт, масу тощо).

3. Розпадатися на окремі елементи, втрачати зв’язність, єдність (про суспільство, колектив, сім’ю).

1. Розділяти, роз’єднувати щось зціплене, зв’язане або з’єднане докупи.

2. Розпушувати, розчісувати щось збите, сплутане (наприклад, волосся, вовну).

3. Перен. Розрізняти, відокремлювати один предмет, поняття або явище від іншого, що були злиті, сприймалися як єдине ціле.

1. Розпадатися на частини, втрачати зв’язність, єдність; роз’єднуватися.

2. Розстібатися, розкриватися (про одяг, застібку тощо).

3. Розкриватися, розхилятися (наприклад, про стулку, половинки чогось).

Розпочати цокотіти, почати видавати цокіт (про коней).

Перенісне значення: розпочати швидко, багато й голосно говорити, заговорити з захопленням або збуджено.

1. Розпрощатися з кимось, перестати спілкуватися або підтримувати стосунки, часто з відтінком рішучості або зневаги.

2. Позбутися когось або чогось, відкинути, відмовитися від чогось небажаного або шкідливого.

1. Розстебнути, розпустити одяг, особливо на грудях, роблячи його вільним, нестриманим.

2. Перен. Дозволити собі вільну, розкуту, часто розбещену поведінку; розгулятися.

1. Розстебнути на собі одяг, розхрістатися, стати розхристаним.

2. Перен. Розкуватися, стати розв’язаним у поведінці, втратити стриманість.