Древослів

Словник Української Мови

розпустити

Буква

1. Зробити менш тугим, напруженим або зв’язаним; послабити, розв’язати, розкріпити (наприклад, розпустити вузол, розпустити косу).

2. Припинити діяльність, існування організації, установи, зборів тощо; ліквідувати, закрити (наприклад, розпустити парламент, розпустити комісію).

3. Дозволити або наказати групі людей розійтися, піти зібраного місця (наприклад, розпустити натовп, розпустити учнів після уроків).

4. Дозволити комусь повністю віддатися негативним нахилам, втратити дисципліну, почуття міри; розбестити (наприклад, розпустити дитину).

5. Про рослини: дати пагони, листя, квіти; почати розпускатися (розквітати, зеленіти).

Приклади вживання

Приклад 1:
• ПЕРВЕРЗІЯ 172 через Банґкок свого адвоката, а через Монреаль — свого психоаналітика, настало Різдво, і вся команда зажадала від мене розпустити їх на вакації. Я задумав покінчити з усім цим у доволі традиційний спосіб, однак чутлива в усьому, що стосується моїх настроїв і намірів, Алекс устигла ножи­ цями перетяти шнурок, на якому я щойно почав гойдатися, намацуючи носаком звабливе ніщо порожнечі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів