Словник Української
Втратити віру в когось або щось, перестати захоплюватися, відчути розчарування через невиправдані очікування.
Втратити почуття захоплення, приязні або кохання до когось, переконавшись у його негативних якостях, вчинках або через розбіжність ідеалів.
Розчатися в чомусь, перестати вважати щось привабливим, цінним або добрим, відчути глибоке незадоволення.
Розчатий (від дієслова “розчати”) — такий, що був розкритий, розкритий навстіж, розчепіренний (найчастіше про рот, двері, вікно тощо).
Розчатий — такий, що був розколотий, розщеплений, розділений на частини ударом (наприклад, про колоду, камінь).
1. Розпочатися, початися (про дію, процес або стан).
2. (рідк.) Розкритися, розтулитися (про щось замкнене або стиснуте).
1. (діал.) Те саме, що розчахтість — стан крайньої втоми, знесилення, виснаження; повна втрата сил.
2. (діал.) Те саме, що розчахливість — стан розгубленості, розгубленості та безпорадності; замішання.
1. Який перебуває у стані крайнього занепаду, виснаження, повної втрати сил; знесилений, знеможений.
2. Який виражає або свідчить про такий стан; виснажений, згаслий (про вигляд, голос тощо).
1. Розкрити навстіж, широко відкрити (двері, вікно тощо).
2. Перен. Розкрити, відкрити щось закрите, приховане (наприклад, таємницю, душу).
1. Який розкрився, розкритий навстіж, широко відкритий (про двері, вікна тощо).
2. Який сильно розкрився, роззявився (про рот, пащу).
3. Розкритий, розгорнутий, розстелений (про книгу, одяг тощо).
4. Розкритий, відкритий, незахищений (про простір, місцевість).
Розпастися на частини, розсипатися, розвалитися (переважно про щось сухе, крихке).
Розкритися навстіж, широко (про двері, вікна тощо).
Перен. Розкритися, відкритися повністю (про почуття, думки, таємниці).
1. (у техніці) Процес розділення, подрібнення або розкриття щільної маси матеріалу (наприклад, руди, гірської породи, агломерату) шляхом механічного впливу для подальшої обробки.
2. (переносно, рідко) Розсіювання, зникнення чогось зібраного, сконцентрованого (наприклад, уваги, сил).