Словник Української Мови
Буква
Втратити віру в когось або щось, перестати захоплюватися, відчути розчарування через невиправдані очікування.
Втратити почуття захоплення, приязні або кохання до когось, переконавшись у його негативних якостях, вчинках або через розбіжність ідеалів.
Розчатися в чомусь, перестати вважати щось привабливим, цінним або добрим, відчути глибоке незадоволення.
Приклад 1:
А я, бачте, тільки взагалі хотіла порадити вам, щоб ви не переборщували, ідеалізуючи тих людей, котрі вам сподобаються… бо з надмірної ідеалізації виходить тільки надмірне розчарування, а це вже річ, яка не завжди легко й безболюче минається для душі людської… Ну, звісне діло, для вас нема ще жодної грізної небезпеки, коли ви, сподобавши собі тепер скількись греків, берете та й ідеалізуєте цілу грецьку націю; бо хоч би вам і довелося, може, на тій нації сильно колись розчаруватися, то таке розчарування не буде ще для вас дуже гіркою і дуже тяжкою річчю: будь-що-будь, грецька справа не глибоко, мабуть, запала в вашу душу… вона для вас справа стороння, далека. Але подумайте, яке страшне горе ви почуватимете, коли переконаєтеся, що, наприклад, оті Шмідти, яких ви так ідеалізуєте, зовсім не ідеальні люди?!
— Тютюнник Григорій, “Вир”