1. Який перебуває у стані крайнього занепаду, виснаження, повної втрати сил; знесилений, знеможений.
2. Який виражає або свідчить про такий стан; виснажений, згаслий (про вигляд, голос тощо).
розчахнений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
* * * Від надмірної напруги нерви Андрієві притупіли, до того ж він був морально вбитий, внутрішньо розчахнений — в результаті зовнішній світ переставав його цікавити, насіла глибока апатія й страшенно захотілось спати, як було завжди з ним, коли аварійний душевний стан доходив до критичної точки. Це брав гору інстинкт самозахисту — гасив розбурхане полум’я, стримував шалений гін крові, склепив вуха й очі, ввергав душу в сон.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: прикментик () |