Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Р

  • розладнати

    1. Привести в стан безладдя, порушити порядок, нормальний стан або функціонування чогось; зіпсувати, вивести з ладу.

    2. (переносно) Порушити душевну рівновагу, спокій; засмутити, збентежити.

  • розладнатися

    1. Втратити працездатність, вийти з ладу, почати працювати з перебоями або зовсім припинити роботу (про механізм, пристрій, систему тощо).

    2. Порушуватися, припиняти нормальний хід, ставати невпорядкованим, хаотичним (про процес, плановий порядок, життя тощо).

    3. Втратити душевну рівновагу, спокій; засмутитися, розхвилюватися, рознервуватися.

    4. Зазнати розладів, погіршення стану (про здоров’я, організм).

  • розладнування

    1. (у психіатрії) Процес розвитку психічного розладу; порушення нормальної, збалансованої діяльності психіки.

    2. (у техніці, інформатиці) Приведення чогось у стан розладу, безладдя; порушення налагодженої роботи системи, механізму або процесу.

  • розладнувати

    1. (у техніці, інформатиці) Приводити систему, механізм або процес у стан непрацездатності, порушувати їхню нормальну роботу, функціонування; виводити з ладу.

    2. (переносно) Порушувати порядок, гармонію, плановий хід чогось; вносити безлад, дезорганізацію.

  • розладнуватися

    1. Втрачати лад, ставати розладованим, безладним; виходити з ладу, порушуватися.

    2. Розвалюватися, руйнуватися, розпадатися на частини (зазвичай про механізм, пристрій або структуру).

    3. (переносно) Втрачати внутрішню рівновагу, гармонію; приходити в стан розгубленості, розстроюватися (про психічний стан людини).

  • розлазитися

    Розширюватися, розсуватися в різні боки, втрачати цілісність або зв’язок між частинами (про предмети, конструкції).

    Розходитися, роз’їжджатися в різні сторони, розсіюватися (про групу людей або транспорт).

    Розпускатися, розплітатися, втрачати форму (про зачіску, в’язання тощо).

    Розкриватися, розчинятися під тиском або вагою (про опору, підтримку).

    Розтягуватися, втрачати форму від носіння або вологості (про одяг, взуття).

    Розвалюватися, приходити в аварійний стан, руйнуватися (про будівлю, меблі).

    Розпливатися, втрачати чіткість обрисів (про зображення, контури).

    Розповзатися в різні боки (про комах, плазунів).

  • розлам

    1. Велика лінійна ділянка земної кори, де породи зміщені, розірвані або деформовані внаслідок тектонічних рухів; тектонічний розрив, що розділяє суміжні блоки літосфери.

    2. (у переносному значенні) Глибока, принципова суперечність у поглядах, інтересах або відносинах; розкол, розбрат.

    3. (геол.) Процес утворення розлому (у 1-му значенні); розламування, тріщиноутворення в земній корі.

  • розламаний

    1. Який розпався, розколовся на частини внаслідок удару, натиску або іншого сильного механічного впливу; зламаний.

    2. Який має пошкоджену, зруйновану структуру, цілісність; зіпсований, несправний.

    3. Перен. Надзвичайно втомлений, виснажений фізично або морально; знесилений.

    4. Перен. Про мову, вимову: який порушує норми, недбалий, невиразний.

  • розламаність

    1. Стан, властивість або якість того, що є розламаним; пошкодженість, зламаність.

    2. (Переносно) Внутрішня роздробленість, втрата цілісності, гармонії; стан розхитаності, виснаженості (про психічний, емоційний стан людини).

  • розламання

    1. Технічний термін, що позначає процес руйнування, розколювання, подрібнення чогось твердого (наприклад, гірської породи) у результаті прикладення сили або внутрішнього тиску.

    2. У медицині — стан або процес розламування, роздроблення кістки; синонімічне до “перелому”.

    3. У переносному значенні — різкий розпад, роздроблення, втрата цілісності чогось монолітного (наприклад, соціальної структури, системи поглядів).