1. Стан, властивість або якість того, що є розламаним; пошкодженість, зламаність.
2. (Переносно) Внутрішня роздробленість, втрата цілісності, гармонії; стан розхитаності, виснаженості (про психічний, емоційний стан людини).
розламаність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |