Значення
-
Цілеспрямована діяльність людини, спрямована на створення матеріальних або духовних цінностей; праця.
-
Місце, де така діяльність відбувається; служба, посада.
-
Продукт праці, готовий виріб, твір (наприклад, наукова робота, письменницька робота).
-
Фізичний процес, пов’язаний із переміщенням тіла під дією сили (у фізиці).
-
Функціонування механізму, апарату, системи; дія, робота (наприклад, робота серця).
-
Обробка, виготовлення чогось (наприклад, робота по дереву).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. робот, р. робота, д. роботові, з. робота, о. роботом, м. роботі, к. роботе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘робота’ походить від праслов’янського *orbota, утвореного від *orbъ ‘раб, невільник’. Спочатку воно означало ‘важка праця, підневільна робота’. Споріднене з давньоверхньонімецьким arbeit, готським arbaips, що також означали ‘робота, тягота’. В українській мові збереглося багато похідних: робити, робітник, обробіток, переробка, заробіток тощо.
Приклади з художньої літератури
-
— Е? От і робота, диви, попадається!— Василь Симоненко