Словник Української Мови
1. Розділити на частини, зламати щось ціле або складене з кількох частин.
2. Зламати, пошкодити, зруйнувати механізм або пристрій, вивівши його з ладу.
3. Перен. Підкорити, зламати чийсь опір, волю, характер; позбавити сили, знерухомити.
4. Розг. Сильно втомити, знесилити.
1. Розпастися на частини, зламатися внаслідок удару, навантаження або іншого впливу (про предмети).
2. Втратити працездатність, вийти з ладу (про механізми, пристрої).
3. Перен. Втратити внутрішню стійкість, опірність; зазнати морального або фізичного виснаження, зламатися.
Процес дії за значенням дієслова “розламувати” — поділ чогось цілого на частини шляхом прикладання сили, руйнування зв’язків між складовими елементами.
У техніці, технології — навмисне руйнування, подрібнення матеріалу (гірської породи, руди, будівельних конструкцій) з метою їх подальшого використання або утилізації.
У переносному значенні — порушення цілісності, єдності чогось абстрактного (наприклад, розламування стереотипів, традиційних уявлень).
1. Розділяти на частини, руйнувати, ламаючи щось ціле або монолітне.
2. Подрібнювати, розбивати на дрібніші шматки (наприклад, тверду їжу, грудки землі).
3. Перен. Спричиняти розпад, розкол, знищувати внутрішню єдність (про явища, об’єднання, стосунки).
4. Розкривати, відчиняти силою, зламувати (наприклад, двері, замок).
5. У техніці: подовжувати, розгинати заломлену деталь, відновлюючи її форму.
1. Розпадатися на частини, руйнуватися від удару, тиску або внаслідок внутрішньої крихкості; тріскатися, ламатися.
2. Перен. Втрачати внутрішню цілісність, стійкість; розвалюватися, розпадатися (про колектив, стосунки, систему тощо).
3. Морфол. Про кригу, льодовий покрив: тріскатися, розколюватися на окремі крижини.
1. Який має широкі, розставлені у різні боки лапи або кінцівки; з великими лапами.
2. Розгалужений, що має широко розставлені гілки, відростки (про рослини).
3. Розкритий настільки, що нагадує лапи; широкий і розчепірений.
1. Властивість за значенням прикметника “розлапистий”: стан або якість предмета, що має широко розставлені, розчепірені кінці, гілки, лапи тощо; розчепіреність, розставленість.
2. Рідк. Те саме, що розлапчастість: незграбність, незручність у рухах через великі розміри кінцівок або взуття.
1. Розділити, розмежувати земельні ділянки (лани) між власниками; провести межі.
2. Розподілити, поділити щось на окремі частини або ділянки.
1. Розпуститися, стати ласуном; почати надмірно балуватися їжею або ласощами.
2. Розбеститися, стати вибагливим, примхливим (переважно про дитину).
1. (рідк.) Надати чомусь ласу, приємного смаку; зробити смачним, апетитним.
2. (перен., рідк.) Зробити приємним, привабливим для сприйняття (про мову, вірш тощо); оздобити, прикрасити.