Словник Української
1. Який здійснює революціонізацію, радикально перетворює, оновлює щось, вносить корінні зміни в певну галузь, суспільство, науку тощо.
2. (У філософії, політології) Пов’язаний з ідеями або діями, спрямованими на підготовку та здійснення соціальної чи політичної революції.
1. Корінна, різка переломна зміна в розвитку суспільства, що призводить до ліквідації старого ладу й утвердження нового; також глибокі якісні зміни в будь-якій галузі знання, техніки, культури.
2. Раптова, насильницька зміна існуючого державного та суспільного ладу, здійснена народними масами або певними політичними силами.
3. Період такого корінного перевороту в суспільстві, що супроводжується збройною боротьбою за владу.
4. (перен.) Різкий переворот, радикальна зміна в чому-небудь (наприклад, у поглядах, способі життя).
1. Який стосується регенерації, тобто відновлення втрачених або пошкоджених частин організму живими тканинами.
2. Який має властивість відновлюватися, знову утворюватися після руйнування або втрати.
3. (У техніці) Пов’язаний з регенерацією, тобто відновленням вихідних властивостей матеріалів, енергії або сигналів шляхом обробки або зворотного зв’язку.
1. (техн.) Який стосується регенерату — матеріалу, отриманого в результаті регенерації (відновлення, переробки) відпрацьованих або використаних продуктів для подальшого використання.
2. (біол., мед.) Який стосується регенерації (відновлення) тканин, органів або цілих організмів; здатний до відновлення.
1. Технічний пристрій або апарат, призначений для відновлення (регенерації) фізичних властивостей або хімічного складу речовини, що використовується в технологічному процесі, наприклад, для відновлення каталізатора, очищення мастила, нагрівання повітря чи газу.
2. В електротехніці та радіотехніці — пристрій для періодичного відновлення електричного сигналу, що затухає в лінії зв’язку, з метою передачі його на великі відстані без спотворень.
3. У металургії — частина регенеративної печі (наприклад, мартенівської), де поперемінно нагрівається повітря або газопаливна суміш за рахунок тепла відхідних продуктів горіння.
4. У біології та медицині — організм, тканина або клітина, здатні до регенерації, тобто до відновлення втрачених або пошкоджених частин.
1. Стосовний до регенератора, призначений для регенерації (у техніці — пристрій для утилізації тепла відхідних газів або відновлення каталізатора, адсорбента тощо).
2. Стосовний до регенерації, властивий їй (у біології, техніці — процесу відновлення втрачених або пошкоджених тканин, органів, фізико-хімічних властивостей матеріалів).
1. Робітник, який обслуговує регенератори (теплообмінні апарати) у металургійній, скловарній чи інших галузях промисловості.
2. Рідкісне прізвище українського походження.
1. Який стосується регенерації, тобто відновлення, відрощення втрачених або пошкоджених частин організму, тканини, клітин.
2. Який має властивість відновлюватися, заново утворюватися після втрати або пошкодження.
3. Який пов’язаний з технологічним процесом відновлення або переробки використаних матеріалів, ресурсів для повторного застосування.
1. Біологічний процес відновлення втрачених або пошкоджених тканин, органів чи цілих частин тіла живими організмами.
2. У техніці та матеріалознавстві — процес відновлення вихідних властивостей або структури матеріалу, сировини чи деталі після їх зношування або використання.
3. У соціальних та економічних науках — відродження, оновлення або відновлення чого-небудь (наприклад, регенерація міських районів, регенерація промисловості).
1. Який був відновлений, відтворений у попередньому стані; такий, що пройшов процес регенерації.
2. (у техніці, промисловості) Який був очищений, оброблений для повторного використання (наприклад, про відпрацьовані мастильні матеріали, розчини тощо).