регенератор

Значення

1. Технічний пристрій або апарат, призначений для відновлення (регенерації) фізичних властивостей або хімічного складу речовини, що використовується в технологічному процесі, наприклад, для відновлення каталізатора, очищення мастила, нагрівання повітря чи газу.

2. В електротехніці та радіотехніці — пристрій для періодичного відновлення електричного сигналу, що затухає в лінії зв’язку, з метою передачі його на великі відстані без спотворень.

3. У металургії — частина регенеративної печі (наприклад, мартенівської), де поперемінно нагрівається повітря або газопаливна суміш за рахунок тепла відхідних продуктів горіння.

4. У біології та медицині — організм, тканина або клітина, здатні до регенерації, тобто до відновлення втрачених або пошкоджених частин.

Правопис та відмінювання