1. Який стосується регенерації, призначений для неї або має властивість регенерувати (відновлювати, відтворювати).
2. У техніці: такий, що стосується переробки відходів або використаних матеріалів для повторного використання; відновний.
Категорія: Р
-
регенерування
1. Біологічний процес відновлення втрачених або пошкоджених частин організму (тканин, органів, клітин) живими істотами.
2. Технологічний процес відновлення вихідних властивостей матеріалів, речовин або енергії для їх повторного використання (наприклад, регенерування каталізатора, мастила, активованого вугілля).
3. У техніці — процес зворотного перетворення в електричний сигнал інформації, що була раніше зареєстрована (наприклад, регенерування звуку з грамофонної платівки).
-
регенерувати
Відновлювати, поновлювати, відтворювати щось зруйноване, пошкоджене або втрачене.
У біології та медицині: відновлювати втрачені або пошкоджені органи, тканини чи клітини живого організму.
У техніці та технологіях: обробляти відходи, використані матеріали або енергію для повторного використання; відновлювати властивості матеріалів, речовин або пристроїв після експлуатації.
-
регенеруватися
Відновлюватися, відростатися після ушкодження або втрати (про органи, тканини живого організму).
Відновлювати свої властивості, структуру або форму після використання, зношування або руйнування (про матеріали, речовини, енергію).
Морально чи фізично оновлюватися, набиратися нових сил, відроджуватися.
-
регенеруючий
1. (про тканини, органи) Такий, що відновлює, відтворює втрачені або пошкоджені частини.
2. (у техніці, технологіях) Такий, що забезпечує процес відновлення вихідних властивостей матеріалу, речовини або енергії для повторного використання.
-
регенсбурзький
1. Стосунковий до міста Регенсбург у Німеччині, пов’язаний з ним, що там знаходиться або виробляється.
2. Стосунковий до Регенсбурзького університету, заснованого в 1962 році в однойменному місті.
3. Істор. Стосунковий до Регенсбурзького рейхстагу (постійного засідання представників станів Священної Римської імперії, що відбувалося в Регенсбурзі з 1663 по 1806 рік).
-
регент
1. Особа, яка тимчасово здійснює верховну владу в монархії замість монарха (через його малолітство, хворобу, відсутність або інші перешкоди).
2. Керівник хору, диригент, зокрема в капелі або церковному хорі (застаріле значення).
3. У деяких навчальних закладах (наприклад, бурсах, духовних семінаріях) — старший учень, який призначався для нагляду за іншими (історичне значення).
-
регентство
1. Тимчасове правління регента або регентської ради в монархії замість монарха, який не може виконувати свої обов’язки через малолітство, хворобу чи інші причини.
2. Період часу, протягом якого триває таке правління.
3. У переносному значенні — тимчасове керівництво, опіка над чимось або кимось.
-
регентський
1. Стосовний до регента або регентства, що стосується управління державою при малолітстві, хворобі або відсутності монарха.
2. Стосовний до Регентської ради — тимчасового колегіального органу верховної влади в монархії, що виконує функції глави держави за вищезазначених обставин.
3. У назвах історичних періодів, установ або предметів, пов’язаних із правлінням регента (наприклад, Регентська доба, регентська монета).
-
регентування
1. Дія за значенням дієслова “регентувати” — керування церковним хором під час богослужіння, що включає диригування, налаштування голосів та контроль за виконанням духовних творів.
2. (заст.) Дія за значенням дієслова “регентувати” — тимчасове виконання обов’язків правителя (регента) в монархії за неповноліття, хвороби або відсутності монарха.