Категорія: Р

1. Жінка, яка здійснює регентство — тимчасове верховне управління державою за малолітства, хвороби або відсутності монарха.

2. Дружина регента.

3. У прямому та переносному значенні: жінка, яка тимчасово керує чим-небудь, виконує обов’язки керівника.

Регешування — у комп’ютерних технологіях та інформатиці: процес автоматичного визначення та виправлення помилок у даних, особливо при передачі або зчитуванні інформації, наприклад, під час сканування документів або розпізнаванні тексту (OCR).

Регешування — у ширшому технічному контексті: процедура повторної обробки, перевірки або корекції даних для забезпечення їх цілісності, точності та відповідності заданому формату.

1. (в індуїзмі) священний гімн, віршований текст у Рігведі, одній з чотирьох стародавніх священних книг (Вед).

2. (в історії) титул правителів у деяких народів Індонезії (наприклад, на острові Балі).

1. (істор.) Назва полку в запорозькому війську, який формувався з козаків одного регіону (території) та мав свого полковника; також адміністративно-територіальна одиниця на Запорозькій Січі, що відповідала полковому устрою.

2. (істор., рідк.) Військовий підрозділ або адміністративний округ за часів Гетьманщини.

Регіментар — військовий чин у запорозькому козацтві, командир регіменту (полку) у 17-18 століттях, призначався гетьманом.

Регіментар — посадова особа в Українській державі гетьмана Павла Скоропадського (1918 р.), голова регіментарства (адміністративно-територіальної одиниці, аналогічної губернії).

Регіментарій — у Римській імперії: офіційний список або реєстр, що містив перелік посад, посадових осіб, військових формувань, а також установ та їх співробітників, які перебували на державному утриманні.

Регіментарій — у середньовічних та ранньомодерних європейських державах (особливо у Священній Римській імперії): придворна посада, пов’язана з веденням державних реєстрів, списків, а також із фінансовим управлінням або військовою адміністрацією; особа, що обіймала таку посаду.

Регіментарій — у військовій справі Польщі та Великого князівства Литовського в XVI–XVIII століттях: помічник, ад’ютант або квартирмейстер при командирі підрозділу (наприклад, роти); особа, відповідальна за ведення списків особового складу, облік майна та грошових коштів підрозділу.

1. Старовинний струнний смичковий інструмент, поширений у Середньовіччі та епоху Відродження, попередник сучасної скрипки, що мав, як правило, грушоподібний корпус і три струни.

2. У сучасній музичній практиці — рідкісний народний інструмент, що зберігся в деяких європейських регіонах, зокрема в Піренеях.

1. Жіноче ім’я, що походить від біблійного імені Ревекка (івр. רִבְקָה — Рівка), яке означає “та, що прив’язує”, “спокуслива” або “заплутана”.

2. Рідкісне прізвище, що утворене від цього ж імені.

3. У музиці — назва старовинного смичкового інструмента, попередника сучасної скрипки, що був поширений у XVI–XVIII століттях, особливо в Англії (англ. rebec).