Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що трапляється нечасто, з великими проміжками в часі; нерегулярний, нечисленний.
2. Такий, що відрізняється невеликою густотою, нещільним розташуванням частин або одиниць чогось.
3. Такий, що має унікальні властивості або якості, через що його важко знайти; непоширений, маловідомий.
4. (У значенні присудкового слова) Стан, коли щось відбувається або зустрічається рідко.
Приклад 1:
А на столі у вітальні ціле багатство — купи книжкових новинок: щойно видані збірки поезій і перекладів з автографами авторів, нова філософська монографія, рідкісний альбом художника, якийсь букіністичний раритет, запаморочливий витвір Чеського клубу любителів поезії, видання з діаспори — їх везли й надсилали господареві всіма можливими (і неможливими) шляхами з усіх куточків світу. До цього стола хотілося звертатися так, як у Чеховському «Вишневому саді» звертаються до старої родинної шафи, — «вельмишановний столе»… Знаєш, що тобі можуть позичити щось із цього багатства, особливо якщо ти скористаєшся цим для роботи, якщо використаєш для потрібної справи — як творчий імпульс.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”