ребек

[rɛbɛk] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Старовинний струнний смичковий інструмент, поширений у Середньовіччі та епоху Відродження, попередник сучасної скрипки, що мав, як правило, грушоподібний корпус і три струни.

  2. У сучасній музичній практиці — рідкісний народний інструмент, що зберігся в деяких європейських регіонах, зокрема в Піренеях.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ребеки, р. ребек, д. ребекам, з. ребек, о. ребеками, м. ребеках, к. ребеки

Більше записів