drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • розцінювати

    1. Визначати ціну чогось, оцінювати вартість товару чи послуги.

    2. Переносино: оцінювати, тлумачити явище, факт, вчинок певним чином; сприймати когось або щось у конкретному світлі.

  • розцінюватися

    1. Оцінюватися, визначатися за вартістю, ціною (про товари, послуги тощо).

    2. Сприйматися, тлумачитися, оцінюватися певним чином (про вчинки, явища, події).

  • розцінювач

    1. Особа, яка професійно займається оцінкою вартості товарів, послуг або майна, визначаючи їхню грошову цінність за встановленими критеріями.

    2. Спеціаліст, який аналізує та встановлює розцінки (тарифи, ціни) на певні види робіт, продукції або послуг, часто у сфері торгівлі, будівництва або виробництва.

    3. У переносному значенні — той, хто дає оцінку, тлумачить значення чогось (наприклад, явищ, подій, творів мистецтва) з певної точки зору.

  • розцінювачка

    1. Жінка, яка професійно займається оцінкою вартості товарів, послуг або майна, визначаючи їхню грошову цінність за встановленими критеріями.

    2. (спец.) Працівниця, яка встановлює розцінки (норми оплати) за одиницю виробленої продукції або виконаної роботи на підприємстві.

  • розціпити

    1. Роз’єднати, роз’єднати щось зчеплене, стиснуте або зімкнуте, відкрити, розсунути (наприклад, зуби, пальці, щелепи).

    2. Розкрити, розтулити (наприклад, вії, повіки).

    3. Розплющити, розкрити (очі).

    4. Розкрити, відкрити (щось стиснене або закрите, наприклад, кулак).

    5. Перен. Змусити когось розкритися, почати говорити, розповісти щось приховане.

  • розціпитися

    Роз’єднатися, розійтися в різні боки (про щось зчеплене, стиснуте або про людей, що тісно тримаються разом).

    Розпустити пальці, кисть руки, звільнитися від стискання.

  • розціплений

    Розділений, роз’єднаний на частини; той, що втратив цілісність або єдність.

    Розкритий, розхилений, розчеплений (наприклад, про щось, що має зімкнуту конструкцію).

    У медицині та біології: такий, що має розщеплення, роздвоєння (про органи, тканини тощо).

  • розціплювати

    Розділяти, роз’єднувати щось, що було з’єднане або зціплене.

    Розкривати, розчиняти стиснуті або зімкнуті частини чогось (наприклад, пальці, щелепи).

    Перенісн.: знімати напругу, ворожість між кимсь; примиряти.

  • розціплюватися

    1. Розділятися на частини, втрачати цілісність; розколюватися, тріскатися.

    2. Розминатися, ставати менш щільним або зв’язаним (про ґрунт, масу тощо).

    3. Розпадатися на окремі елементи, втрачати зв’язність, єдність (про суспільство, колектив, сім’ю).

  • розціпляти

    1. Розділяти, роз’єднувати щось зціплене, зв’язане або з’єднане докупи.

    2. Розпушувати, розчісувати щось збите, сплутане (наприклад, волосся, вовну).

    3. Перен. Розрізняти, відокремлювати один предмет, поняття або явище від іншого, що були злиті, сприймалися як єдине ціле.