Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “обтоптувати” — навмисне ущільнення поверхні (наприклад, землі, снігу) ходьбою або спеціальними пристроями.
2. Результат такої дії — ущільнена ділянка, стежка або майданчик, утворені внаслідок інтенсивного ходіння.
3. У технічних та промислових контекстах — обробка, вирівнювання або ущільнення матеріалу (наприклад, ґрунту, піску) шляхом трамбування.
1. Топчучи, ущільнити землю, сніг тощо навколо чогось або в якомусь місці.
2. Топчучись, прим’яти, придавити щось (наприклад, траву, посів).
3. Перен., розм. Багаторазовим відвідуванням, ходінням зробити (дорогу, стежку) зручною для ходьби.
1. Від дієслова “топтати” — стати витоптаним, зім’ятим, зношеним від ходьби, топтання (про поверхню, матеріал).
2. Розм. Від дієслова “топтатися” — довго перебувати десь, ходити навколо, знаходитися в певному місці, часто без конкретної мети.
Обторганий (від дієслова “обторгати”) — такий, що має обірвані, нерівні краї або поверхню; пошарпаний, обдертий.
У медичній термінології — про рану або ушкодження шкіри: з рваними, нерівними краями, що утворилися внаслідок розриву або розчавлювання тканин.
Обторочений (від дієслова “обторочити”) — такий, що має обшитий, облямований, обведений краєм з якоїсь тканини, стрічки, шнура тощо; оздоблений по краях.
Обторочений — такий, що має облямований, обведений чимось по контуру; обрамлений.
Обтороченість — властивість за значенням дієслова “обторочити”; стан, коли щось обмежено, оточене, окреслено певними межами або кордонами (наприклад, територіально).
Обтороченість — у лісівництві: площа лісової ділянки, яка обмежена виразними природними або штучними орієнтирами (наприклад, струмками, дорогами, просіками); відокремлена частина лісу, що є об’єктом господарських заходів.
обторочення — дія за дієсловом обторочити; процес обгортання, обмотування чого-небудь навколо осі або стрижня; в текстильній промисловості — намотування нитки, тканини чи іншого матеріалу на котушку, барабан або цівку.
1. (розм.) Обернутися, повернутися навколо своєї осі; обкрутитися чимось.
2. (перен., розм.) Оплестися, оповитися (про рослини).
3. (перен., розм.) Оточити себе ким-, чим-небудь, опинитися в оточенні когось, чогось.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі (за сучасним адміністративним поділом — у Львівській області, Самбірському районі).
2. Рідковживаний термін для позначення вузької смуги, облямівки, краю чогось, що обшито або обведено (за аналогією до загальновідомого слова “обторка”).