обтороченість

[obtorot͡ʃɛnistʲ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Обтороченість — властивість за значенням дієслова “обторочити”; стан, коли щось обмежено, оточене, окреслено певними межами або кордонами (наприклад, територіально).

  2. Обтороченість — у лісівництві: площа лісової ділянки, яка обмежена виразними природними або штучними орієнтирами (наприклад, струмками, дорогами, просіками); відокремлена частина лісу, що є об’єктом господарських заходів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обтороченість, р. обтороченості, д. обтороченості, з. обтороченість, о. обтороченістю, м. обтороченості, к. обтороченосте

Більше записів