Обтороченість — властивість за значенням дієслова “обторочити”; стан, коли щось обмежено, оточене, окреслено певними межами або кордонами (наприклад, територіально).
Обтороченість — у лісівництві: площа лісової ділянки, яка обмежена виразними природними або штучними орієнтирами (наприклад, струмками, дорогами, просіками); відокремлена частина лісу, що є об’єктом господарських заходів.