Значення
-
Помітний предмет або явище на місцевості, за яким визначають напрямок руху або місцезнаходження.
-
Точка відліку, показник, критерій, за яким оцінюють, порівнюють або визначають щось.
-
У геодезії та картографії — точка на місцевості з відомими координатами, що служить для прив’язки зйомок або інших вимірювань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. орієнтир, р. орієнтира, д. орієнтирові, з. орієнтир, о. орієнтиром, м. орієнтирі, к. орієнтире