обторочення

[obtorot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. обторочення — дія за дієсловом обторочити; процес обгортання, обмотування чого-небудь навколо осі або стрижня; в текстильній промисловості — намотування нитки, тканини чи іншого матеріалу на котушку, барабан або цівку.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обторочення, р. обторочення, д. обтороченню, з. обторочення, о. обтороченням, м. обтороченні, к. обторочення

Більше записів