drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • обточеність

    Властивість за значенням дієслів “обточити” та “обточувати”; стан обточеної деталі або поверхні.

    Технічна характеристика деталі, що вказує на точність та якість її обробки на верстаті для досягнення необхідної форми та гладкості.

  • обточення

    1. Дія за значенням дієслова “обточити” — обробка поверхні предмета шляхом зняття зайвого матеріалу для надання потрібної форми, гладкості або точності розмірів, зазвичай на токарному верстаті.

    2. Результат такої дії — форма, контур або стан поверхні предмета, отримані після механічної обробки точінням.

    3. (у техніці) Сукупність оброблених точінням поверхонь на деталі або сама технологічна операція їх виготовлення.

  • обточити

    1. Обробити точенням, надати певної форми за допомогою верстата або іншого інструменту для обточування.

    2. Перен. Надати чіткої, вивіреної, витонченої форми (про мову, стиль тощо).

  • обточитися

    1. (техн.) Набути потрібної форми, гладкості або точності розмірів внаслідок обробки на токарному верстаті; обробити себе (про деталь).

    2. (перен., розм.) Набути вишуканості, стати ввічливішим, вихованішим у спілкуванні, оточуючи себе певним середовищем; обтесатися.

  • обточка

    1. Дія за значенням дієслова “обточити” — процес обробки поверхні обертової деталі різанням для надання їй потрібної форми, розмірів та чистоти поверхні (термін у техніці, зокрема в обробці металу та дерева).

    2. Результат такої дії — поверхня деталі, яка була оброблена на токарному верстаті; оброблена, виточена частина виробу.

  • обстріпуватися

    1. (про птахів, особливо домашніх) Очищати своє оперення від паразитів, пилу, сторонніх частинок, клюючи й вищипуючи пір’я.

    2. (переносно, розмовне) Старанно приводити себе до ладу, прикрашатися, одягатися (часто з відтінком іронії або осуду).

  • обстрочений

    1. Такий, що має певну кількість рядків (строчок) тексту або розміщено у вигляді рядків.

    2. У комп’ютерній термінології — про текст: відформатований з вирівнюванням по обох краях (правому та лівому), так що він утворює рівну вертикальну лінію.

  • обстроченість

    Обстроченість — стан, коли щось (наприклад, місцевість, ділянка) має значну кількість будівель, споруд; забудованість.

  • обстрочити

    1. Обшити строчкою, обробити краї строчкою (про тканину, одяг тощо).

    2. Обвести, окреслити строчкою, швом (про візерунок, контур).

    3. Перен., розм. Суворо виговорити, дорікнути комусь; обійти когось у чомусь, перевершити.

  • обстрочитися

    1. (розм.) Оточити себе чимось, обставити, обладнати житло або місце перебування різними речами, побутом.

    2. (перен., розм.) Обзавестися сім’єю, домогосподарством, влаштувати своє життя.