Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “обторочувати” — обмотування, обв’язування чогось тороччям (гілками, хмизом, соломою тощо) для захисту від пошкоджень, холоду або з іншою метою.
2. (у техніці) Процес намотування шару ізоляційного матеріалу на електричні дроти, кабелі, трубопроводи або інші циліндричні об’єкти.
1. Технічний термін, що означає намотувати, накручувати щось навколо чогось, обвивати, зокрема у контексті намотування котушки, обмотування електромагніту дротом тощо.
2. У ширшому вжитку — обгортати, обмотувати щось довгим і гнучким матеріалом (мотузкою, стрічкою, ниткою).
1. (техн.) Обмотуватися, обвиватися чимось, намотуватися на щось; набувати вигляду торока, котушки.
2. (спец.) Утворювати на поверхні шар у вигляді обмотки, торока (наприклад, про нитку, дріт, стрічку тощо).
1. Процес нанесення торців (поперечних перерізів) на кінці дерев’яних деталей, зокрема брусів або колод, для захисту від вологи, грибків та інших пошкоджень, що застосовується в деревообробці та будівництві.
2. Технологічна операція в деревообробній промисловості, що полягає в обрізанні, шліфуванні або обробці торцевих поверхонь пиломатеріалів для надання їм рівного та чистого краю або підготовки до подальшого з’єднання.
1. Технічний термін, що означає обробляти край (торець) деталі, зокрема металевої, надаючи йому певної форми, гладкості або розміру, зазвичай за допомогою різання, шліфування чи інших механічних операцій.
2. У ширшому значенні — обробляти, опоряджувати кромку, край або торець будь-якого матеріалу (дерева, пластику, каменя), роблячи його рівним, гладким або придатним для подальшого використання чи з’єднання.
1. (про тканину, матеріал) Втрачати міцність, пошарпуватися, розходитися на окремі нитки або волокна по краях або на місцях згину, перетворюючись на бахрому (торці).
2. (перен., розм.) Ставати зношеним, занедбаним, втрачати первісний вигляд або порядок; розпускатися, розлазитися.
Обторцювання — процес обробки торців (країв) деталей, зокрема в деревообробці, металообробці або обробці каменю, для надання їм гладкості, певної форми або декоративного вигляду.
Обторцювання — технологічна операція в будівництві та виробництві, що полягає в облицюванні, оздобленні або зміцненні бокових поверхонь (торців) конструктивних елементів спеціальними матеріалами або профілями.
1. (спец.) Обробити торцем (верхнім шаром дорожнього покриття з утрамбованих матеріалів), зробити торцьове покриття.
2. (перен., розм.) Уважно, ретельно щось оглянути, обстежити, обшукати.
1. (про тканину, одяг) Втратити волокна на поверхні, стати шорстким, потертим через тривале носіння або тертя; з’явитися затяжкам, катишкам.
2. (перен., розм.) Стати звичним, банальним, втратити новизну або гостроту через надмірне вживання (про слова, фрази, ідеї).
1. Такий, що піддавався обточуванню; опрацьований на токарному верстаті для надання потрібної форми, гладкості поверхні.
2. (переносно) Про людину: такий, що має витончені, акуратні риси обличчя або струнку, пропорційну статуру.