Словник Української Мови
Буква
1. Передня частина голови людини, що включає чоло, очі, ніс, рот, щоки та підборіддя.
2. Зовнішній вигляд, вираз цієї частини голови, що відображає характер, емоції або стан людини.
3. Перенісне значення: зовнішній вигляд, образ кого- або чогонебудь; вияв, сутність певного явища.
Приклад 1:
Обличчя її відбиває смертельною блідістю проти яскравої одежі, конаюча надія розширила її великі темні очі, рухи в неї поривчасті й заникаючі, наче щось у ній обривається. Яка страшна!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Сон мене змагає… Зимовий сон… Чого сюди прийшла? Тобі не заплатили за роботу?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Над моїм дитячим ліжечком висів невеличкий портрет молодого Тичини, пожовклий, вирізаний з якогось журналу — юне, замріяне, дуже тонке обличчя, дещо аскетичне, тільки обличчя і шия, що закінчувалася гострим кутом трохи навскоси. Обличчя, мовби вирване з буденщини.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”