1. Граматична категорія дієслова, що виражає характер протікання дії в часі, зокрема її завершеність або незавершеність, повторюваність, одноразовість тощо (наприклад, доконаний і недоконаний вид).
2. У систематиці рослин і тварин: основна структурна одиниця, низьша за рід, що об’єднує організми, близькі за будовою та походженням, здатні схрещуватися між собою і давати плідне потомство (наприклад, вид сосна звичайна, вид вовк звичайний).
3. Зовнішній вигляд, образ кого-, чого-небудь; те, що відкривається очам, що можна бачити.
4. Різновид, тип, різноманіття чого-небудь.
5. Можливість бачити, оглядати щось; видимість, кругозір.
6. У мовленні: прийом, спосіб розгляду, осмислення чого-небудь; точка зору.
7. У логіці: поняття, що становить частину обсягу іншого, ширшого поняття — роду.