обточення

[obtot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “обточити” — обробка поверхні предмета шляхом зняття зайвого матеріалу для надання потрібної форми, гладкості або точності розмірів, зазвичай на токарному верстаті.

  2. Результат такої дії — форма, контур або стан поверхні предмета, отримані після механічної обробки точінням.

  3. (у техніці) Сукупність оброблених точінням поверхонь на деталі або сама технологічна операція їх виготовлення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обточення, р. обточення, д. обточенню, з. обточення, о. обточенням, м. обточенні, к. обточення

Більше записів