обторочений
[obtorot͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
Обторочений (від дієслова “обторочити”) — такий, що має обшитий, облямований, обведений краєм з якоїсь тканини, стрічки, шнура тощо; оздоблений по краях.
-
Обторочений — такий, що має облямований, обведений чимось по контуру; обрамлений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обторочений, р. обтороченого, д. обтороченому, з. обтороченого, о. обтороченим, м. обтороченім