Словник Української
1. (техн.) Процес нанесення шару солі на поверхню чого-небудь, наприклад, для консервації, обробки або як проміжний технологічний етап.
2. (гірн.) Процес обробки (насичення) вугілля соляним розчином для запобігання самозайманню та пиленню.
3. (сільське господарство, харчова промисловість) Обробка, просочування чи консервування продуктів (наприклад, м’яса, риби, шкур) сіллю або розсолом.
1. (від “сало”) Покривати поверхню чогось тонким шаром сала або жиру, змащувати салом.
2. (переносно, розм.) Давати, передавати комусь хабар, незаконну винагороду, підкупляти.
1. (спеціальне) Покриватися шаром солі або солоного нальоту внаслідок випаровування вологи, вистування солі на поверхні.
2. (переносне значення, розмовне) Ставати солоним на смак, набирати солоності (про їжу).
Якість або стан того, що перебуває у самотності, ізольованості, відокремленості від інших.
Про людину: такий, що залишився на самоті, позбавлений товариства, відчужений від спілкування з іншими.
Про місце, предмет або явище: такий, що знаходиться далеко від інших, відокремлений, усамітнений.
Стан, коли людина перебуває у фізичній або емоційній ізоляції від інших людей; почуття самотності, відокремленості.
Властивість бути самотнім, відокремленим; місце або положення, що характеризується віддаленістю, усамітненням.
1. Який залишився на самоті, позбавлений суспільства, товариства інших людей; самотній.
2. Який відчуває самотність, почуття відокремленості від інших; самітний.
3. Який перебуває у відлюдному, безлюдному місці; усамітнений.
Стан самотності, відокремленості від інших людей; почуття, коли людина залишається наодинці з собою.
1. Який перебуває в стані самотності, відокремлений від інших людей або товариства; самітний, поодинокий.
2. Який відчуває почуття самотності, покинутості; залишений на самоті.
1. Стан, коли людина перебуває у фізичній чи емоційній ізоляції від інших, відчуття самотності, покинутості; самітність.
2. Відокремленість, ізольованість від зовнішнього світу, соціального середовища або кола спілкування.
1. Який перебуває у стані самотності, відокремлений від інших; самітний, поодинокий.
2. Який має обмежені зв’язки з оточенням, ізольований; відчужений.