Значення
- (Психологія) –
Який перебуває у стані самотності, відокремлений від інших; самітний, поодинокий.
- (Психологія) –
Який має обмежені зв’язки з оточенням, ізольований; відчужений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осамочений, р. осамоченого, д. осамоченому, з. осамоченого, о. осамоченим, м. осамоченім, к. осамочений