Значення
- (Психологія) –
Стан, коли людина перебуває у фізичній чи емоційній ізоляції від інших, відчуття самотності, покинутості; самітність.
- (Психологія) –
Відокремленість, ізольованість від зовнішнього світу, соціального середовища або кола спілкування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осамотненість, р. осамотненості, д. осамотненості, з. осамотненість, о. осамотненістю, м. осамотненості, к. осамотненосте