drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • обтягнути

    1. Щільно обхопити, обгорнути, обтягти чимось, натягнути на щось (про одяг, взуття тощо).

    2. Покрити, обволікти, обтягти якоюсь тканиною, матерією для надання певного вигляду (про меблі, стіни тощо).

    3. (перен.) Накласти на когось обов’язки, зобов’язання, які утруднюють, стримують дії або обтяжують психологічно.

  • обтягнутий

    1. Який має на собі обтяжливий тягар, обтяжений чимось; перевантажений.

    2. Який перебуває у скрутному, важкому становищі; обтяжений.

    3. Який має на собі якісь зобов’язання, обов’язки, що ускладнюють становище; обтяжений.

  • обтягнутися

    1. (про тканину, одяг) Стати тісним, облягаючим через зменшення розмірів після зволоження або прання; зсістися.

    2. (перен., розм.) Стати обтяжливим, набридливим; нав’язатися, набриднути.

  • обтягти

    1. Обмотати, обгорнути навколо чогось, туго обв’язати.

    2. Покрити, обволожити щільним шаром чогось (про туман, дим, пару тощо).

    3. Перен. Зробити важким, гнітючим, накласти обтяження (про почуття, обставини).

  • обтягтися

    1. (перехідне) Покрити себе чимось, обгорнути, обмотати навколо тіла (одягом, тканиною тощо).

    2. (переносне) Взяти на себе якісь зобов’язання, обов’язки, турботи, які стають важкими, гнітючими.

  • обтягувальний

    Який призначений для обтягування, покриття чогось тканиною, шкірою або іншим матеріалом.

  • обтягування

    1. Дія за значенням дієслова “обтягувати” — покриття чогось тканиною, шкірою тощо для надання певного вигляду або міцності.

    2. (техн.) Процес натягування, накручування або намотування матеріалу (наприклад, дроту, стрічки, плівки) на поверхню або каркас для створення оболонки, посилення конструкції або ізоляції.

    3. (перен., рідко) Набуття або надання чомусь ознак тяжкості, ускладнення; стан обтяження.

  • обтягувати

    1. Покривати чимось щільним, що щільно облягає, обмотувати, обтягати.

    2. Робити важким, тяжким, ускладнювати; накладати обтяження, тягар.

    3. (у фінансовій, юридичній сфері) Накладати якісь зобов’язання, платежі, податки тощо.

  • обтягуватися

    1. (пасив до обтягувати) Ставати обтяженим чимось, опинятися під тягарем чогось (фізичного або морального); набувати ознак обтяженості.

    2. (переважно у 3-й особі) Ставати важким, громіздким, набувати зайвої ваги або об’єму; навантажуватися чимось додатковим.

    3. (перен.) Ставати складним, заплутаним, набувати додаткових ускладнень (про ситуацію, справу тощо).

  • обтягувач

    Обтягувач — спеціальний пристрій або інструмент, призначений для щільного обтягання, натягування або обтискання чого-небудь (наприклад, обруча на бондарній посудині, покришки на колесі).

    Обтягувач — робітник, який займається обтяганням (обтягуванням) чого-небудь у певному виробничому процесі.