Значення
-
(юрид.) Наявність у майна, права чи іншого активу обмежень, зобов’язань або вимог на користь третіх осіб, що зменшують його вартість або ускладнюють його використання (наприклад, застава, іпотека, сервітут).
-
(перен., книжн.) Важкий моральний, психологічний чи емоційний тягар; відчуття гніту, пригніченості внаслідок якихось негативних обставин.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обтяження, р. обтяження, д. обтяженню, з. обтяження, о. обтяженням, м. обтяженні, к. обтяження