Значення
-
Кільцеподібний предмет, зазвичай вигнутий з гнучкого матеріалу (дерева, металу, пластику), що використовується для стискання, з’єднання або зміцнення частин чогось (наприклад, дерев’яної діжки, бочки).
-
Кільце, часто рознімне, що служить прикрасою (наприклад, для волосся, руки, шиї) або спортивним інвентарем для вправ.
-
У техніці — деталь у формі кільця, що входить до складу різних механізмів, конструкцій або виробів.
-
Застаріла назва намиста у вигляді великого кільця, що носилося на шиї.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обруч, р. обруча, д. обручеві, з. обруч, о. обручем, м. обручеві, к. обручу
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘обруч’ походить від праслов’янського *obročъ, утвореного з прийменника *ob- (навколо) та основи *roka (рука). Спочатку воно означало ‘зап’ястя, браслет, кільце’, а згодом набуло значення ‘обруч’ (кільце з дерева або металу). Споріднені слова в інших слов’янських мовах: російське ‘обруч’, білоруське ‘абруч’, польське ‘obręcz’, чеське ‘obruč’, болгарське ‘обръч’ тощо.
Приклади з художньої літератури
-
— Юрій Андрухович