покотьоло

Тлумачення із “Словника української мови”* ПОКОТЬ О ЛО , а, с. Дерев’яна дитяча іграшка , що має форму обруча . Тільки-но Серпень повернув за ріг , у бічну вуличку , як йому назустріч викотилось туге покотьоло (Мушк., День .., 1967, 118); * У порівн. Сонце блискучим покотьолом котиться до спокою ( Мирний , IV, 1955, 321).