Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ПОКОТЬ О ЛО , а, с. Дерев’яна дитяча іграшка , що має форму обруча . Тільки-но Серпень повернув за ріг , у бічну вуличку , як йому назустріч викотилось туге покотьоло (Мушк., День .., 1967, 118); * У порівн. Сонце блискучим покотьолом котиться до спокою ( Мирний , IV, 1955, 321).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. покотьоло, р. покотьола, д. покотьолу, з. покотьоло, о. покотьолом, м. покотьолі, к. покотьоло