drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • осипка

    1. Власна назва села в Україні, зокрема в Івано-Франківській та Чернівецькій областях.

    2. (діал.) Невеликий осип, скупчення сипкого матеріалу (піску, гравію, щебеню), що утворилося внаслідок обвалення, зсуву або наноситься водою; розсип.

  • осиплий

    1. (Про голос, звук) такий, що став хрипким, глухим, нечистим через хворобу, втому, сильне хвилювання тощо.

    2. (Про людину, тварину) такий, що має осиплий голос.

  • осиплість

    Осиплість — стан, коли голос стає хрипким, глухим, втрачає свою чистоту та звучність, що зазвичай спричинене захворюванням, запаленням або перенапруженням голосових зв’язок.

  • осипло

    1. (прислівник) З осиплим, хрипким голосом; з приглушеним, незвучним тембром через запалення або подразнення голосових зв’язок.

    2. (прикметник у прислівниковій формі, предикатив) Стан, коли голос став осиплим, хрипким.

  • осипнути

    1. Втратити голос або стати хрипким через запалення горла, голосових зв’язок, застуду тощо.

    2. (переносне значення) Розсипатися, обсипатися (про зерно, пісок, дрібні предмети).

    3. (діалектне) Обсипати когось, щось (наприклад, зерном, снігом).

  • осипович

    1. Прізвище українського поета, перекладача та громадського діяча Івана Осиповича (1898–1920), відомого також як Іван Осипович-Гнатишин.

    2. Прізвище українського письменника, журналіста та літературознавця Юрія Осиповича (нар. 1949).

    3. Похідне від імені Йосип (Осип) прізвище або патронім (наприклад, у формі «Осипович»), що вказує на походження від батька на ім’я Осип.

  • осиповичі

    1. Назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області, на річці Норинь.

    2. Історична назва міста Малин у Житомирській області, що вперше згадується в літописах під 1150 роком як поселення Осиповичі.

  • осипувати

    1. (техн.) Розподіляти, розсипати сипкий матеріал (наприклад, руду, вугілля, зерно) рівномірним шаром або купою, зазвичай з транспортного засобу або конвеєра.

    2. (розм.) Сильно дорікати, лаяти когось; обсипати докорами або образами.

  • осипуватися

    1. Втрачати сипкість, перетворюватися на сипку масу; розсипатися на дрібні частинки.

    2. Ставати пористим, пухким, втрачати зв’язність (про ґрунт, землю).

    3. Розпадатися, руйнуватися, втрачати цілісність (переносно, часто про соціальні утворення).

  • осирис

    Осирис — у давньоєгипетській міфології та релігії: бог родючості, цар підземного світу, суддя померлих, один з найшанованіших божеств; син Геба і Нут, чоловік Ісіди, батько Гора.

    Осирис — астрономічний об’єкт (астероїд) головного поясу, офіційне позначення 1923 Osiris.