Категорія: О

1. Хорова співоча капела, особливо чоловіча, що виконує переважно світську музику; музичне товариство або клуб, організований з метою колективного співу.

2. Назва музичних товариств, хорових колективів та музичних клубів у Франції та деяких інших країнах Європи в XIX — на початку XX століття.

3. (Заст.) Великий зал або приміщення, призначене для хорових виступів, репетицій та музичних вечорів.

1. Орферіон — старовинний струнний музичний інструмент родини лютень, поширений у Європі в епоху Відродження та бароко, що мав характерну видовжену, вузьку деку та численні хори (парі) струн.

2. Орферіон — рідкісна власна назва (топонім атонім) у літературних або історичних текстах, що може посилатися на міфологічне або вигадане місце.

1. Релігійно-філософська течія в Стародавній Греції (VI–IV ст. до н.е.), пов’язана з ім’ям міфічного співця Орфея, що проповідувала вчення про душу, її божественне походження, переселення душ (метемпсихоз) та шляхи до її очищення для досягнення вічного блаженства.

2. Напрям у французькому живописі початку XX століття, що виник з кубізму і характеризувався використанням чистих, яскравих кольорів та абстрактних кольорових форм для передачі руху, ритму та музичності (представники: Робер Делоне, Франтішек Купка).

1. Орфіки — послідовники давньогрецького містичного вчення орфізму, пов’язаного з міфологічним співаком Орфеєм; вірили в безсмертя душі та її перевтілення, дотримувалися суворих аскетичних норм і ритуальної чистоти.

2. Орфіки — представники напряму в давньогрецькій філософії та релігії, що розвивали орфічні доктрини про походження богів і світу, душу та тіло, часто у формі теогонічних і космогонічних поем.

1. Послідовник або представник орфізму — релігійно-філософської течії в Стародавній Греції, пов’язаної з культом Орфея, що проповідувала віру в безсмертя душі, аскетизм і особливі обряди посвячення.

2. Учень або прихильник Орфея в давньогрецькій міфології та літературі.

3. (У мистецтві) Художник, який працює в стилі орфізму (орфічного кубізму) — напряму в живописі початку XX століття, що характеризувався абстрактними композиціями з яскравих кольорових плям і форм.

1. Солодкий прохолодний напій, приготований з мигдалю або горіхів, перетертих з цукром і розведених водою, часто з додаванням ванілі чи інших ароматизаторів.

2. Густа солодка маса з подрібнених насінин (мигдалю, фундука тощо) і цукру, що використовується як основа для однойменного напою або як кондитерська добавка.