1. Властивість бути означеним, визначеним, обмеженим у своїх проявах; виразність, чіткість, певність.
2. У лінгвістиці: граматична категорія іменника, що вказує на відомість, визначеність предмета для мовця та слухача в даному контексті (протиставляється неозначеності).