Значення
-
Властивість бути означеним, визначеним, обмеженим у своїх проявах; виразність, чіткість, певність.
-
У лінгвістиці: граматична категорія іменника, що вказує на відомість, визначеність предмета для мовця та слухача в даному контексті (протиставляється неозначеності).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. означеність, р. означеності, д. означеності, з. означеність, о. означеністю, м. означеності, к. означеносте