означено-особовий

1. Прикметник, що вказує на певну особу або предмет, виражений особовим займенником у знахідному відмінку з прийменником “у” (“в”) та наголошеним закінченням -е, -у (наприклад: у мене, у тебе, у нього, у неї, у нас, у вас, у них).

2. У граматиці: такий, що стосується форми означено-особового відмінка іменників, який виражає належність або відношення до певної особи (наприклад: у батька, у сестри).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |