Значення
- (Психологія) –
Стан, коли людина перебуває у фізичній або емоційній ізоляції від інших людей; почуття самотності, відокремленості.
- (Психологія) –
Властивість бути самотнім, відокремленим; місце або положення, що характеризується віддаленістю, усамітненням.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осамітненість, р. осамітненості, д. осамітненості, з. осамітненість, о. осамітненістю, м. осамітненості, к. осамітненосте