1. Високі моральні якості, чесність, порядність, сумлінність у ставленні до людей, до виконання обов’язків; моральна чистота.
2. (заст.) Добрий, похвальний вчинок; добродійність.
Словник Української Мови
1. Високі моральні якості, чесність, порядність, сумлінність у ставленні до людей, до виконання обов’язків; моральна чистота.
2. (заст.) Добрий, похвальний вчинок; добродійність.
1. Властивість за значенням прикметника “добротний”; висока якість, міцність, старанність виконання, надійність.
2. Фіз. У техніці — характеристика коливальної системи, що визначає смугу резонансних частот і показує, у скільки разів запаси енергії в системі більші за втрати енергії за один період коливань.
Добротливість — властивість за значенням прикметника “добротливий”; старанність, акуратність, ретельність у виконанні чого-небудь, сумлінне ставлення до справи.
Добротливість — властивість за значенням прикметника “добротливий”; міцність, якість, ґрунтовність (про предмети, речі).
1. Той, хто творить добро, робить добрі справи; благодійник, добродій.
2. (у релігійному контексті) Бог як верховне джерело і творець усього доброго.
1. Позитивна морально-етична якість людини, що проявляється в схильності до добрих вчинків, готовності допомагати іншим, виявляти милосердя, чуйність, любов і турботу; доброзичливість, сердечність.
2. (перен.) Прояв ласки, уваги, приязні у стосунках між людьми; добрий, люб’язний вчинок.
Добростливість — властивість за значенням прикметника “добростливий”; здатність до добрості, схильність до добрих вчинків, благі наміри.
1. Якість людини, що характеризується сумлінним, чесним ставленням до обов’язків, правил або інших людей; чесність, порядність, сумлінність.
2. У праві: принцип, що вимагає від учасників цивільних правовідносин діяти чесно, справедливо, розумно, надавати один одному необхідну інформацію та взаємну допомогу.
Добросердість — властивість людини, що полягає в доброму, чуйному, співчутливому ставленні до інших, готовності робити добро; доброта серця.
1. Доброзичливе, чуйне ставлення до людей, готовність допомагати, співчувати; доброта, сердечність.
2. (Заст.) Добродушність, м’якосердість, незлобивість.
Добросердність — якість людини, що проявляється в доброму, чуйному, співчутливому ставленні до інших, у здатності до милосердя та безкорисливої допомоги.