• доброчесність

    1. Високі моральні якості, чесність, порядність, сумлінність у ставленні до людей, до виконання обов’язків; моральна чистота.

    2. (заст.) Добрий, похвальний вчинок; добродійність.

  • добротність

    1. Властивість за значенням прикметника “добротний”; висока якість, міцність, старанність виконання, надійність.

    2. Фіз. У техніці — характеристика коливальної системи, що визначає смугу резонансних частот і показує, у скільки разів запаси енергії в системі більші за втрати енергії за один період коливань.

  • добротливість

    Добротливість — властивість за значенням прикметника “добротливий”; старанність, акуратність, ретельність у виконанні чого-небудь, сумлінне ставлення до справи.

    Добротливість — властивість за значенням прикметника “добротливий”; міцність, якість, ґрунтовність (про предмети, речі).

  • добротворець

    1. Той, хто творить добро, робить добрі справи; благодійник, добродій.

    2. (у релігійному контексті) Бог як верховне джерело і творець усього доброго.

  • доброта

    1. Позитивна морально-етична якість людини, що проявляється в схильності до добрих вчинків, готовності допомагати іншим, виявляти милосердя, чуйність, любов і турботу; доброзичливість, сердечність.

    2. (перен.) Прояв ласки, уваги, приязні у стосунках між людьми; добрий, люб’язний вчинок.

  • добростливість

    Добростливість — властивість за значенням прикметника “добростливий”; здатність до добрості, схильність до добрих вчинків, благі наміри.

  • добросовісність

    1. Якість людини, що характеризується сумлінним, чесним ставленням до обов’язків, правил або інших людей; чесність, порядність, сумлінність.

    2. У праві: принцип, що вимагає від учасників цивільних правовідносин діяти чесно, справедливо, розумно, надавати один одному необхідну інформацію та взаємну допомогу.

  • добросердість

    Добросердість — властивість людини, що полягає в доброму, чуйному, співчутливому ставленні до інших, готовності робити добро; доброта серця.

  • добросердя

    1. Доброзичливе, чуйне ставлення до людей, готовність допомагати, співчувати; доброта, сердечність.

    2. (Заст.) Добродушність, м’якосердість, незлобивість.

  • добросердність

    Добросердність — якість людини, що проявляється в доброму, чуйному, співчутливому ставленні до інших, у здатності до милосердя та безкорисливої допомоги.