1. Дія за значенням дієслова добудовувати; завершення будівництва шляхом додавання нових частин, прибудов або надбудов до існуючої споруди.

2. Процес або період спорудження додаткових елементів, які розширюють або доповнюють основну будову.

1. Особа або організація, яка здійснює добудову (добудовування) незавершеного об’єкта будівництва, зокрема житлового будинку.

2. У містобудуванні та житловому законодавстві — суб’єкт господарювання (юридична особа), який набув права на добудову незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку та відповідає за його завершення і введення в експлуатацію.

1. Додаткова споруда або частина будівлі, яку прибудовують до вже існуючої основної будівлі для збільшення її площі або зміни функціоналу.

2. Процес спорудження такої додаткової частини; дія за значенням дієслова «добудувати».

1. Те саме, що добування — процес видобутку, отримання чого-небудь з природних джерел (корисних копалин, сировини тощо).

2. Рідко вживана назва для установи, підприємства або галузі промисловості, що займається видобутком чого-небудь.

1. Той, хто добуває, видобуває щось (корисні копалини, сировину тощо).

2. Спеціальна машина, механізм або пристрій для видобування, вилучення чогось (наприклад, ґрунту, корисних копалин).

3. У хімічній промисловості: апарат для вилучення певних речовин із суміші.

4. У біології та медицині: орган, тканина або клітина, що забирає (добуває) певні речовини з навколишнього середовища або з інших частин організму.

1. Властивість корисних копалин, що характеризує ступінь їх доступності для видобутку, залежно від геологічних, техніко-економічних та інших умов.

2. Кількісний показник, що відображає можливість та ефективність видобування певного ресурсу (наприклад, нафти, газу, руди) з надр за конкретних технологій.

1. Процес отримання, видобутку чого-небудь з навколишнього середовища, природних покладів або інших джерел; видобування.

2. Отримання, здобуття чого-небудь в результаті зусиль, боротьби або шляхом хімічних, технічних процесів.

3. (у математиці, інформатиці) Процес виокремлення, отримання даних, інформації або значень із заданої структури, масиву, сигналу тощо.

1. (геол.) Корисна копалина, яку видобувають з надр землі; сировина природного походження, що є об’єктом гірничодобувної промисловості (наприклад, руда, вугілля, нафта, газ, будівельні матеріали).

2. (розм.) Те, що добуто, отримано в результаті полювання, збирання, пошуків (наприклад, дичина, гриби, ягоди).

3. (заст.) Дія за значенням дієслова «добувати»; добування.

1. Властивість доброї людини; доброта, сердечність, чуйність, благість.

2. Добрий, сердечний, чуйний вчинок; благодійність, добродійність.

3. Заст. Добро, майно, багатство.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (з 2020 року — Калуської громади).