добудовник

1. Особа або організація, яка здійснює добудову (добудовування) незавершеного об’єкта будівництва, зокрема житлового будинку.

2. У містобудуванні та житловому законодавстві — суб’єкт господарювання (юридична особа), який набув права на добудову незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку та відповідає за його завершення і введення в експлуатацію.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |