1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “добряк”, що означає добру, сердечну, чуйну людину.

2. (розм.) Назва, прізвисько або звертання до добродушної, милої тварини (найчастіше собаки).

1. Людина доброзичлива, лагідна, яка має добрий характер, схильна до доброти та співчуття.

2. (перен., розм.) Про тварину (переважно домашню), яка відрізняється лагідним, незлобливим норовом.

1. Людина доброзичлива, лагідна, з добрим серцем, яка завжди готова прийти на допомогу іншим.

2. (Розм.) Людина надмірно добродушна, наївна, якою легко маніпулювати через її доброту.

1. Людина доброго, лагідного характеру, яка виявляє сердечність, чуйність і готовність прийти на допомогу; добряк.

2. (розм., часто ірон.) Людина надмірно наївна, простодушна, якій легко скористатися її добротою.

Процес завершення будівництва або ремонту будинку, що передбачає останній етап робіт для надання об’єкту готового вигляду та функціональності (наприклад, внутрішнє оздоблення, монтаж сантехніки, електрики, установка дверей тощо).

Переносно: завершальний етап у будь-якій складній справі, що наближає її до кінцевого результату.

1. Властивість або стан чогось, що відповідає високим стандартам якості, надійності та корисності; добротність.

2. У медицині — характеристика пухлинного процесу, що не має ознак злоякісного росту (інвазивності, метастазування), тобто доброякісна пухлина.

Доброчинність — це діяльність, спрямована на безкорисливе надання допомоги, виконання добрих справ на благо інших людей або суспільства загалом; благодійність, філантропія.

Доброчинність — це якість характеру, що виражається в схильності до добрих вчинків, милосердя та співчуття; доброта, благодійність.

Доброчинність (застаріле) — конкретний добрий вчинок, благодіяння.

1. Жінка, яка систематично робить добрі справи, допомагає іншим, особливо через благодійну діяльність або матеріальну підтримку; жіночий відповідник до слова “доброчинець”.

2. (застаріле) Жінка, яка заснувала або опікується якою-небудь благодійною установою, закладом.

1. Людина, яка робить добро, допомагає іншим, особливо матеріально або благодійними вчинками; благодійник, меценат.

2. У давнину — назва для опікуна, покровителя, заступника, який захищав чиїсь інтереси.

1. Людина, яка робить добрі справи, благодійник, добродій.

2. У церковному вжитку: особа, яка матеріально підтримує храм, монастир або релігійну громаду; жертводавець.

3. (Заст.) Покровитель, заступник, той, хто сприяє чомусь або піклується про когось.