1. Людина доброзичлива, лагідна, яка має добрий характер, схильна до доброти та співчуття.
2. (перен., розм.) Про тварину (переважно домашню), яка відрізняється лагідним, незлобливим норовом.
добряка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але, будучи по сутi добродушною людиною й мало чим вiдрiзняючись вiд оспiваного в тисячах оповiдань та романiв типу вояки-добряка, вiн, по-перше, пояснив Варi, що Iван Панасович зараз за мiстечком, в шанцях, командує тiєю частиною, що стримує офiцерськi банди, i по-друге, наказав їй негайно бiгти до полкового обозу, давши їй точну адресу i записку з наказом пристроїти Варю десь бiля полкової кухнi. Таким чином Варя й попала в партизанський полк.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |