Значення
- (Психологія) –
Якість людини, що характеризується сумлінним, чесним ставленням до обов’язків, правил або інших людей; чесність, порядність, сумлінність.
- (Юриспруденція) –
У праві: принцип, що вимагає від учасників цивільних правовідносин діяти чесно, справедливо, розумно, надавати один одному необхідну інформацію та взаємну допомогу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. добросовісність, р. добросовісності, д. добросовісності, з. добросовісність, о. добросовісністю, м. добросовісності, к. добросовісносте