Древослів

Словник Української Мови

добротворець

[dobrotʋorɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Релігія) –

    Той, хто творить добро, робить добрі справи; благодійник, добродій.

  2. (Релігія) –

    (у релігійному контексті) Бог як верховне джерело і творець усього доброго.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. добротворець, р. добротворця, д. добротворцеві, з. добротворця, о. добротворцем, м. добротворцеві, к. добротворцю

Більше записів