1. Той, хто творить добро, робить добрі справи; благодійник, добродій.
2. (у релігійному контексті) Бог як верховне джерело і творець усього доброго.
добротворець
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови