Значення
- (Філософія) –
Позитивна морально-етична якість людини, що проявляється в схильності до добрих вчинків, готовності допомагати іншим, виявляти милосердя, чуйність, любов і турботу; доброзичливість, сердечність.
- (Психологія) –
(перен.) Прояв ласки, уваги, приязні у стосунках між людьми; добрий, люб’язний вчинок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доброта, р. доброти, д. доброті, з. доброту, о. добротою, м. доброті, к. доброто