1. Високі моральні якості, чесність, порядність, сумлінність у ставленні до людей, до виконання обов’язків; моральна чистота.
2. (заст.) Добрий, похвальний вчинок; добродійність.
доброчесність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Май на увазі, що найкращим доказом твоєї любові до мене буде твоя любов до грецьких муз і якщо тобі дорога наша любов, то знай, що вона буде тривати до тих пір, поки ти будеш шанувати доброчесність і καί έλληνικά γράμματα1. Отже, наслідуй пальму: чим сильніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |